стулень
СТУ́ЛЕНЬ, льня, ч., кул., рідко. Те саме, що стуле́ник.
— Ой ти, раче-небораче, Який же ти дурень! Чом ти баби не питаєш, Чи є в баби стулень? (Чуб., V, 1874, 1129);
Настигли сестри, куми та зовиці; Залюбки книші побгали, стульні й паляниці (Укр. поети-романтики.., 1968, 556).
Словник української мови (СУМ-11)