стулень
СТУ́ЛЕНЬ, льня, ч., кул., рідко.
Те саме, що стуле́ник.
– Ой ти, раче-небораче, Який же ти дурень! Чом ти баби не питаєш, Чи є в баби стулень? (П. Чубинський);
Настигли сестри, куми та зовиці; Залюбки книші побгали, стульні й паляниці (М. Макаровський).
Словник української мови (СУМ-20)