1. Словник української мови у 20 томах

стулень

СТУ́ЛЕНЬ, льня, ч., кул., рідко.

Те саме, що стуле́ник.

– Ой ти, раче-небораче, Який же ти дурень! Чом ти баби не питаєш, Чи є в баби стулень? (П. Чубинський);

Настигли сестри, куми та зовиці; Залюбки книші побгали, стульні й паляниці (М. Макаровський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стулень — сту́лень іменник чоловічого роду пиріг рідко Орфографічний словник української мови
  2. стулень — -льня, ч. 1》 кул., рідко. Те саме, що стуленик. 2》 анат., діал. Вульва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стулень — СТУ́ЛЕНЬ, льня, ч., кул., рідко. Те саме, що стуле́ник. — Ой ти, раче-небораче, Який же ти дурень! Чом ти баби не питаєш, Чи є в баби стулень? (Чуб., V, 1874, 1129); Настигли сестри, куми та зовиці; Залюбки книші побгали, стульні й паляниці (Укр. поети-романтики.., 1968, 556). Словник української мови в 11 томах
  4. стулень — Стулень, -льня м. 1) Родъ пирога безъ начинки. Залюбки книші побгали, стульні й паляниці. Мкр. Н. 18. 2) Vulva. Чуб. V. 1129. Словник української мови Грінченка