стулець
СТУ́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Те саме, що стіле́ць.
Вподовж стіни стоїть довгий диван, біля його стіл і декілька стульців (Мирний, V, 1955, 219);
— Заходжу вранці до Андрія. В його якась жінка з села, селянка. Сидить на стульці, руки на грудях склала, заплакана (Вас., II, 1959, 101).
Словник української мови (СУМ-11)