стулець

сту́лець

іменник чоловічого роду

стілець

розм.

Значення в інших словниках

1. стулець — Стілець, дзиґлик, див. сидіння  Словник чужослів Павло Штепа
2. стулець — СТУ́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Те саме, що стіле́ць. Вподовж стіни стоїть довгий диван, біля його стіл і декілька стульців (Панас Мирний); – Заходжу вранці до Андрія. В його якась жінка з села, селянка. Сидить на стульці, руки на грудях склала, заплакана (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. стулець — -льця, ч., розм. Те саме, що стілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стулець — СТУ́ЛЕЦЬ, льця, ч., розм. Те саме, що стіле́ць. Вподовж стіни стоїть довгий диван, біля його стіл і декілька стульців (Мирний, V, 1955, 219); — Заходжу вранці до Андрія. В його якась жінка з села, селянка. Сидить на стульці, руки на грудях склала, заплакана (Вас., II, 1959, 101).  Словник української мови в 11 томах