стуманіти
СТУМАНІ́ТИ, íю, і́єш, док.
1. Огорнутися, оповинутися, затягтися туманом, димом і т. ін., стати тьмяним, каламутним.
Згас очей молодечий промінь, Обірвалась мережа днів, Тільки зірки червоний пломінь На тій касці не стуманів (Мал., Звенигора, 1959, 201);
// перен. Стати похмурим, втратити блиск.
Обвів очима ще раз порожні скрині, мішки посеред хати… Очі стуманіли Рудикові (Кос., Новели, 1962, 153).
2. перен., розм. Втратити здатність розсудливо міркувати, ясно сприймати й розуміти навколишнє.
Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (Фр., VII, 1951, 194);
Порожність в голові, і розум стуманів Од невтихаючого горя (Гр., І, 1963, 53);
— Сто рублів даси? — Що ти, стуманів! Дорого (Коз., Зол. грамота, 1939, 82).
Словник української мови (СУМ-11)