стьобнути

СТЬОБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до стьоба́ти² 1, 2.

Яким стьобнув Гнідка (Мирний, IV, 1955, 312);

Не володіючи більше собою, він схопив замашну лозину, що лежала на колоді, і.. з усього розмаху стьобнув Прохора по обличчю (Шиян, Баланда, 1957, 166);

За гомоном Кіндрат Дорофійович не розпізнав голосу. Але заготовив міцне слівце, зібравшись стьобнути ним всякого, хто наважиться підтримати необачну вилазку проти нього (Логв., Літа.., 1960, 13);

*Образно. Проскочив [Тимко] околицю села, міст, в очі стьобнула голуба блискавка Ташані (Тют., Вир, 1964, 272);

*У порівн. — Брешеш!.. — мовив Назар. Одарка враз змовкла, зігнулася, немов він стьобнув її батогом (Л. Янов., І, 1959, 424).

Значення в інших словниках

1. стьобнути — стьобну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. стьобнути — див. вдарити  Словник синонімів Вусика
3. стьобнути — СТЬОБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що і без прям. дод. Однокр. до стьоба́ти² 1, 2. Яким стьобнув Гнідка (Панас Мирний); Не володіючи більше собою, він схопив замашну лозину, що лежала на колоді, і .. з усього розмаху стьобнув Прохора по обличчю (А.  Словник української мови у 20 томах
4. стьобнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до стьобати II 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стьобнути — ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал.  Словник синонімів української мови