стьобонути

СТЬОБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до стьобну́ти.

Зломивши дубчика з кущів, Щоб півня добре стьобонути. Перехрестивсь він та й побрів Швиденько — скарба роздобути (Щог., Поезії, 1958, 364);

В яру було затишно і пахло снігом, але коли вибралися на гору, стьобонув вітер (Тют., Вир, 1964, 467);

Він припав до ручок кулемета і їх чергою смерті стьобонув… (Сос., Солов. далі, 1957, 34);

*У порівн. Шафорост урвав її: — Про ліс хай постачальники дбають. І зненацька, наче стьобонув: — Та й не суньте носа не в своє діло! (Баш, На.. дорозі, 1967, 38).

Значення в інших словниках

1. стьобонути — стьобону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. стьобонути — див. вдарити  Словник синонімів Вусика
3. стьобонути — СТЬОБОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що і без прям. дод., розм. Підсил. до стьобну́ти. Зломивши дубчика з кущів, Щоб півня добре стьобонути, Перехрестивсь він та й побрів Швиденько – скарба роздобути (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. стьобонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. і неперех., розм. Підсил. до стьобнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стьобонути — Стьобонути, -ну, -неш гл. Сильно хлеснуть (кнутомъ, прутомъ); вообще сильно ударить. Як стьобоне змія по в'язах, так і одлетіла голова. Грин. II. 349.  Словник української мови Грінченка