суконний

СУКО́ННИЙ, а, е.

1. Стос. до виготовлення або продажу сукна.

Мати мусила дати його в суконну фабрику робітником (Н.-Лев., І, 1956, 131);

У середні віки суконна промисловість бурхливо розвивалася в Голландії, Англії, Саксонії. Вовняні тканини вміли робити у Київській Русі (Наука.., 5, 1976, 51).

2. Зробл., пошитий із сукна.

Суконний комір тер шию (Коцюб., II, 1955, 366);

На дівчині була зелена суконна пілотка, двобортна шинель і акуратні чобітки (Дмит., Наречена, 1959, 108).

◊ Суко́нна мо́ва; Суко́нний стиль — про важку або грубу мову, бідний стиль.

Суконна перекладацька мова справді-таки непридатна для писання оригінальних творів (Кундзич, Діези.., 1956, 53).

Значення в інших словниках

1. суконний — суко́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суконний — Вовняний  Словник чужослів Павло Штепа
3. суконний — СУКО́ННИЙ, а, е. 1. Стос. до виготовлення або продажу сукна. Мати мусила дати його в суконну фабрику робітником (І. Нечуй-Левицький); У середні віки суконна промисловість бурхливо розвивалася в Голландії, Англії, Саксонії.  Словник української мови у 20 томах
4. суконний — -а, -е. 1》 Стос. до виготовлення або продажу сукна. 2》 Зробл., пошитий із сукна. Суконна мова; Суконний стиль — про важку або грубу мову, бідний стиль. 3》 Стос. до суконників. Суконна сотня — привілейована корпорація купців у Російській державі у 16-18 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. суконний — Суко́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. суконний — Суконний, -а, -е = сукняний. ЗОЮР. І. 140.  Словник української мови Грінченка