сукровище
СУКРОВИ́ЩЕ, а, с., діал. Місце, де пролилася чия-небудь кров, де хтось був убитий.
Будь-де гнати овець не можна, бо міг би пригнати на сукровище.. Якби вівці хапнули на такім місці трави — одразу би їм уняло манну (Хотк., Довбуш, 1965, 86).
Словник української мови (СУМ-11)