сукуватий

СУКУВА́ТИЙ, а, е. Який має багато суків.

Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах (П. Куліш, Вибр., 1969, 49);

Хрипко зітхає старий козак, спираючись на сукуватий ціпок (Тулуб, Людолови, II, 1957, 484);

Відібрали [учні] потрібні дошки — щоб і рівні були, і не сукуваті (Збан., Курил. о-ви, 1963, 248).

Значення в інших словниках

1. сукуватий — сукува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сукуватий — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. сукуватий — Каракатий, каракуватий  Словник чужослів Павло Штепа
4. сукуватий — СУКУВА́ТИЙ, а, е. Який має суки. Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах (П. Куліш); Хрипко зітхає старий козак, спираючись на сукуватий ціпок (З.  Словник української мови у 20 томах
5. сукуватий — -а, -е. Який має багато суків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сукуватий — Сукува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сукуватий — Сукуватий, -а, -е Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату. Чуб. V. 614.  Словник української мови Грінченка