султанський
СУЛТА́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до султа́н¹.
Віла йде аж до палат султанських (Л. Укр., І, 1951, 390);
— Це моя наречена.. Такої краси і в султанському гаремі нема (Тулуб, Людолови, І, 1957, 57);
// Підвладний султанові, керований ним.
А ти, галицький Осмомисле Ярославе!.. З батьківського золотого престолу аж за султанську землю стріли пускаєш… (Мирний, V, 1955, 271);
Боротьба запорожців.. проти султанської Туреччини мала міжнародне значення (Ком. Укр., 5, 1967, 63);
Султанські турки і татари Ясир виводили з села (Рильський, III, 1961, 144).
∆ Султа́нська ку́рка — південний болотяний птах з яскравим забарвленням.
Словник української мови (СУМ-11)