султанчик
СУЛТА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до султа́н².
Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ. Вся палуба нашого буксира, наче білим сніжком, була припорошена шовковистими султанчиками, — їх нанесло сюди зі степу (Вол., Дні.., 1958, 83).
Словник української мови (СУМ-11)