сумирятися
СУМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СУМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док., діал. Упокорюватися.
Дивилась [Настя], якось тихшала все, ніби сумирялася, та й вийшла з хати (Вовчок, І, 1955, 270);
Сумирився, хоч у вухо бгай (Номис, 1864, № 3233);
Були такі, що стали нарікати на трудну путь. Що їм було за те? Згадай про се і духом сумирися… (Л. Укр., III, 1952, 8).
Словник української мови (СУМ-11)