сумирність
СУМИ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. суми́рний.
— Нате, візьміть, — простяг він руку, в якій на розкритій долоні лежало п’ять злотих. Говорив ці слова з християнською сумирністю і благочестям (Цюпа, Назустріч.., 1958, 52);
Має [село] тільки одну вулицю.. Така топографія і зумовила, власне, сумирність побуту села (Смолич, Мир.., 1958, 172).
Словник української мови (СУМ-11)