сумирно

СУМИ́РНО, присл.

1. Присл. до суми́рний.

Куліш був настроєний сумирно (Ільч., Серце.., 1939, 412);

Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову (М. Ол., Леся, 1960, 181);

[Марко:] Та сиди вже сумирно, не совайся (Мороз, П’єси, 1959, 64);

Сумирно, тихо шумів за вікном осінній дощ (Кач., II, 1958, 347).

2. у знач. присудк. сл. Спокійно, тихо.

Над головою погідне, голубе небо, — і тепло, сумирно, любо довкола (Фр., VIII, 1952, 338);

В тихім парку синьо і сумирно, ніби чуть хвилин прозорий літ… (Сос., Близька далина, 1960, 113).

Значення в інших словниках

1. сумирно — Спокійно, в згоді, Та сумішка дала їй можність сумирно зжитися з поглядами народа. [ЗБ 199]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. сумирно — суми́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. сумирно — СУМИ́РНО, присл. 1. Присл. до суми́рний. Куліш був настроєний сумирно (О. Ільченко); Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову (М. Олійник); [Марко:] Та сиди вже сумирно, не совайся (З.  Словник української мови у 20 томах
4. сумирно — присл. 1》 Присл. до сумирний. 2》 у знач. присудк. сл. Спокійно, тихо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сумирно — Сумирно нар. Мирно, тихо. МВ. ІІ. 171.  Словник української мови Грінченка