сумирно

СУМИ́РНО, присл.

1. Присл. до суми́рний.

Куліш був настроєний сумирно (О. Ільченко);

Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову (М. Олійник);

[Марко:] Та сиди вже сумирно, не совайся (З. Мороз);

Сумирно, тихо шумів за вікном осінній дощ (Я. Качура).

2. у знач. пред. Спокійно, тихо.

Над головою погідне, голубе небо, – і тепло, сумирно, любо довкола (І. Франко);

В тихім парку синьо і сумирно, ніби чуть хвилин прозорий літ... (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. сумирно — Спокійно, в згоді, Та сумішка дала їй можність сумирно зжитися з поглядами народа. [ЗБ 199]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. сумирно — суми́рно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. сумирно — присл. 1》 Присл. до сумирний. 2》 у знач. присудк. сл. Спокійно, тихо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сумирно — СУМИ́РНО, присл. 1. Присл. до суми́рний. Куліш був настроєний сумирно (Ільч., Серце.., 1939, 412); Низенька черевата конячина сумирно брела, похнюпивши голову (М. Ол.  Словник української мови в 11 томах
5. сумирно — Сумирно нар. Мирно, тихо. МВ. ІІ. 171.  Словник української мови Грінченка