сумирний
СУМИ́РНИЙ, а, е.
Покірний, лагідний (про людину); смирний.
Ота сама Параскіца – тиха, покірлива, сумирна – починала бунтуватись кожним своїм фібром проти невірної долі (М. Коцюбинський);
Вже давно перестав стогнати й верещати Свириденко і сидів сумирний і зігнутий (І. Кириленко);
// Слухняний, неноровистий (про тварину).
Красунь-бугай, .. але характером плохий, сумирний (Остап Вишня);
// Який виражає покірність, лагідність.
Вона наче навмисне стала тут, щоб своїм кволеньким, сумирним виглядом відтінити його ріст, силу, розмах (О. Кундзич);
У великих сумирних очах залягла .. туга (В. Минко);
// Сповнений покори, незлобивості (про характер, вдачу і т. ін.).
Сумирна і чиста душа Чайчихи усе життя тягнулась до того щастя, яке жевріло тільки в переказах і надіях (М. Стельмах);
Сіромастий кінь .. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук);
// перен. Сповнений спокою, тиші.
Спокійний, сумирний стоїть сад (О. Гончар);
Всі знали, що кожну мить переправу можуть помітити, і тоді .. сумирні води Дніпра закиплять, мов пекельна смола (Л. Первомайський);
// перен. Ясний, тихий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.); погожий.
Дивовижно сумирні були дні осені (Н. Рибак);
Ранок встає морозяний, сумирний (А. Хижняк);
// Спокійний у вияві, перебігу (про життя, роботу і т. ін.).
Оддзвеніли панські ковані підкови, В камені відбивши свій кривавий слід, – Ти синів найкращих, сивоглавий Львове, Обираєш нині на новий похід, – За сумирну працю, за життя щасливе (М. Рильський);
Уже здавалося Микоші самому, що він – не він, а оцей хлопчисько, якому намалював таку сумирну і безхмарну життєву путь (О. Полторацький).
Словник української мови (СУМ-20)