сумирний

СУМИ́РНИЙ, а, е.

Покірний, лагідний (про людину); смирний.

Ота сама Параскіца – тиха, покірлива, сумирна – починала бунтуватись кожним своїм фібром проти невірної долі (М. Коцюбинський);

Вже давно перестав стогнати й верещати Свириденко і сидів сумирний і зігнутий (І. Кириленко);

// Слухняний, неноровистий (про тварину).

Красунь-бугай, .. але характером плохий, сумирний (Остап Вишня);

// Який виражає покірність, лагідність.

Вона наче навмисне стала тут, щоб своїм кволеньким, сумирним виглядом відтінити його ріст, силу, розмах (О. Кундзич);

У великих сумирних очах залягла .. туга (В. Минко);

// Сповнений покори, незлобивості (про характер, вдачу і т. ін.).

Сумирна і чиста душа Чайчихи усе життя тягнулась до того щастя, яке жевріло тільки в переказах і надіях (М. Стельмах);

Сіромастий кінь .. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук);

// перен. Сповнений спокою, тиші.

Спокійний, сумирний стоїть сад (О. Гончар);

Всі знали, що кожну мить переправу можуть помітити, і тоді .. сумирні води Дніпра закиплять, мов пекельна смола (Л. Первомайський);

// перен. Ясний, тихий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.); погожий.

Дивовижно сумирні були дні осені (Н. Рибак);

Ранок встає морозяний, сумирний (А. Хижняк);

// Спокійний у вияві, перебігу (про життя, роботу і т. ін.).

Оддзвеніли панські ковані підкови, В камені відбивши свій кривавий слід, – Ти синів найкращих, сивоглавий Львове, Обираєш нині на новий похід, – За сумирну працю, за життя щасливе (М. Рильський);

Уже здавалося Микоші самому, що він – не він, а оцей хлопчисько, якому намалював таку сумирну і безхмарну життєву путь (О. Полторацький).

Значення в інших словниках

1. сумирний — У чому відмінність між прикметниками сумирний і сумірний? Сумирний – покірний, лагідний, смирний тощо: сумирна тварина, сумирна вдача, сумирні мешканці будинку. Сумірний – якого можна виміряти однаковою з чимось міркою; спільномірний. Сумірні частини, сумірні структурні форми.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. сумирний — суми́рний прикметник покірний  Орфографічний словник української мови
3. сумирний — СУМИРНИЙ – СУМІРНИЙ Сумирний. Покірний, лагідний, смирний тощо: сумирна людина, сумирний кінь, сумирні очі, сумирна вдача. Сумірний. Якого можна виміряти однаковою з чимсь міркою; спільномірний: сумірні відрізки, сумірні структурні форми.  Літературне слововживання
4. сумирний — (- людей) смирний, лагідний, покірний; (- тварин) не норовистий, слухняний, рахманний, б. з. плохий; (- погоду) спокійний, тихий.  Словник синонімів Караванського
5. сумирний — див. покірний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
6. сумирний — -а, -е. Покірний, лагідний (про людину); смирний. || Слухняний, неноровистий (про тварину). || Який виражає покірність, лагідність. || Сповнений покори, незлобивості (про характер, вдачу і т. ін.). || перен. Сповнений спокою, тиші. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сумирний — МИ́РНИЙ (схильний до злагоди, дружніх стосунків тощо), МИРОЛЮ́БНИЙ, СУМИ́РНИЙ (сповнений покори, незлобивості); ПОЛЮБО́ВНИЙ розм. (який ґрунтується на взаємній домовленості). Вчорашні мирні люди сьогодні стали воїнами (М.  Словник синонімів української мови
8. сумирний — Суми́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сумирний — СУМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); смирний. Ота сама Параскіца — тиха, покірлива, сумирна — починала бунтуватись кожним своїм фібром проти невірної долі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. сумирний — Сумирний, -а, -е Смирный, кроткій. А що вже Василько, — тихий, сумирний: і в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. ІІ. 8.  Словник української мови Грінченка