сумирний

МИ́РНИЙ (схильний до злагоди, дружніх стосунків тощо), МИРОЛЮ́БНИЙ, СУМИ́РНИЙ (сповнений покори, незлобивості); ПОЛЮБО́ВНИЙ розм. (який ґрунтується на взаємній домовленості). Вчорашні мирні люди сьогодні стали воїнами (М. Шеремет); Індійці — миролюбний народ, що не терпить насильства (з газети); Навряд чи знав молодий лейтенант, що цей літній, сумирний його боєць ще три місяці тому навчав сотні таких же, як він, зелених хлопців (О. Гончар); Брати в полюбовній згоді довершили поділ тим способом, що претендентові відпустили земельні добра, а собі залишили готовий капітал (І. Франко).

СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., РАХМА́ННИЙ рідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько — цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); — Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився (Тетяні) плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). — Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.

Значення в інших словниках

1. сумирний — У чому відмінність між прикметниками сумирний і сумірний? Сумирний – покірний, лагідний, смирний тощо: сумирна тварина, сумирна вдача, сумирні мешканці будинку. Сумірний – якого можна виміряти однаковою з чимось міркою; спільномірний. Сумірні частини, сумірні структурні форми.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. сумирний — суми́рний прикметник покірний  Орфографічний словник української мови
3. сумирний — СУМИРНИЙ – СУМІРНИЙ Сумирний. Покірний, лагідний, смирний тощо: сумирна людина, сумирний кінь, сумирні очі, сумирна вдача. Сумірний. Якого можна виміряти однаковою з чимсь міркою; спільномірний: сумірні відрізки, сумірні структурні форми.  Літературне слововживання
4. сумирний — (- людей) смирний, лагідний, покірний; (- тварин) не норовистий, слухняний, рахманний, б. з. плохий; (- погоду) спокійний, тихий.  Словник синонімів Караванського
5. сумирний — див. покірний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
6. сумирний — СУМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); смирний. Ота сама Параскіца – тиха, покірлива, сумирна – починала бунтуватись кожним своїм фібром проти невірної долі (М.  Словник української мови у 20 томах
7. сумирний — -а, -е. Покірний, лагідний (про людину); смирний. || Слухняний, неноровистий (про тварину). || Який виражає покірність, лагідність. || Сповнений покори, незлобивості (про характер, вдачу і т. ін.). || перен. Сповнений спокою, тиші. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. сумирний — Суми́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сумирний — СУМИ́РНИЙ, а, е. Покірний, лагідний (про людину); смирний. Ота сама Параскіца — тиха, покірлива, сумирна — починала бунтуватись кожним своїм фібром проти невірної долі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
10. сумирний — Сумирний, -а, -е Смирный, кроткій. А що вже Василько, — тихий, сумирний: і в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. ІІ. 8.  Словник української мови Грінченка