сумлінність
СУМЛІ́ННІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. сумлі́нний.
[Анна:] Признайте, що й ви не все по щирості чинили,.. то відки ж се тепер така сумлінність? (Л. Укр., III, 1952, 410);
Старий коваль полюбив Лавріна Перегуду за вмілі руки, за сумлінність (Іщук, Вербівчани, 1961, 81);
Тітка Клавда.. стояла на порозі й вітала гостей. Вона добровільно взяла на себе роль господині й виконувала її з усією сумлінністю (Вільде, Сестри.., 1958, 180).
Словник української мови (СУМ-11)