сумненько
СУМНЕ́НЬКО. Присл. до сумне́нький.
Соколи собі літають, сумненько гукають (Коломийки, 1969, 213);
// у знач. присудк. сл.
Сумненько трохи в моїй квартирі: голі стіни, голий стіл (Вас., Незібр. тв., 1941, 167).
Словник української мови (СУМ-11)