сумування

СУМУВА́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. сумува́ти.

Замість поважного, філософського сумування з’являлося бажання.. співати, сміятися (Крим., Вибр., 1965, 335);

Мій бідний Ленський! Сумування Було не довге по тобі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 169).

2. рідко. Те саме, що сум.

Були в нас давні радощі; були в нас старі сумування (Вовчок, І, 1955, 251).

Значення в інших словниках

1. сумування — сумува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сумування — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. сумування — СУМУВА́ННЯ, я, с. 1. Стан за знач. сумува́ти. Замість поважного, філософського сумування з'являлося бажання .. співати, сміятися (А. Кримський); Мій бідний Ленський! Сумування Було не довге по тобі (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). 2. рідко.  Словник української мови у 20 томах
4. сумування — -я, с. 1》 Стан за знач. сумувати. 2》 рідко. Те саме, що сум.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сумування — Сумува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сумування — Сумува́ння, -ня с. Печаль, грусть. Були в нас старі сумування. МВ. ІІ. 196.  Словник української мови Грінченка