1. Словник української мови в 11 томах

сумування

СУМУВА́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. сумува́ти.

Замість поважного, філософського сумування з’являлося бажання.. співати, сміятися (Крим., Вибр., 1965, 335);

Мій бідний Ленський! Сумування Було не довге по тобі (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 169).

2. рідко. Те саме, що сум.

Були в нас давні радощі; були в нас старі сумування (Вовчок, І, 1955, 251).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумування — сумува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сумування — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. сумування — СУМУВА́ННЯ, я, с. 1. Стан за знач. сумува́ти. Замість поважного, філософського сумування з'являлося бажання .. співати, сміятися (А. Кримський); Мій бідний Ленський! Сумування Було не довге по тобі (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). 2. рідко. Словник української мови у 20 томах
  4. сумування — -я, с. 1》 Стан за знач. сумувати. 2》 рідко. Те саме, що сум. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сумування — Сумува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сумування — Сумува́ння, -ня с. Печаль, грусть. Були в нас старі сумування. МВ. ІІ. 196. Словник української мови Грінченка