суничник

СУНИ́ЧНИК, а, ч.

1. Кущі суниці.

Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Гр.);

Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди, а восени палають золотом і пурпуром (Стельмах, Правда.., 1961, 58).

2. Ділянка землі, на якій ростуть суниці.

3. (Arbutus L.). Вічнозелене дерево або кущ із шкірястими листками й білими, зрідка рожевими квітками.

Ягоди великоплідного суничника їстівні; з них можна виготовляти варення, вина тощо (Наука.., 6, 1968, 66).

Значення в інших словниках

1. суничник — суни́чник іменник чоловічого роду кущі суниці; ділянка землі; вічнозелене дерево або кущ  Орфографічний словник української мови
2. суничник — СУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Кущі суниці. Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Б. Грінченка); Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди...  Словник української мови у 20 томах
3. суничник — -а, ч. 1》 Кущі суниці. 2》 Ділянка землі, на якій ростуть суниці. 3》 Вічнозелене дерево або кущ із шкірястими листками й білими, зрідка рожевими квітками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. суничник — Суни́чник, -ка м. раст. земляника, (все растеніе цѣликомъ). Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163. см. суниці.  Словник української мови Грінченка