суничник

суни́чник

-а, ч.

1》 Кущі суниці.

2》 Ділянка землі, на якій ростуть суниці.

3》 Вічнозелене дерево або кущ із шкірястими листками й білими, зрідка рожевими квітками.

Значення в інших словниках

1. суничник — суни́чник іменник чоловічого роду кущі суниці; ділянка землі; вічнозелене дерево або кущ  Орфографічний словник української мови
2. суничник — СУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Кущі суниці. Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Б. Грінченка); Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди...  Словник української мови у 20 томах
3. суничник — СУНИ́ЧНИК, а, ч. 1. Кущі суниці. Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником (Сл. Гр.); Напровесні голубіють [діброви] від пролісків, весною біліють в суничниках, влітку червоніють од ягоди...  Словник української мови в 11 томах
4. суничник — Суни́чник, -ка м. раст. земляника, (все растеніе цѣликомъ). Ой стежечка да маленькая, муравочка зелененькая; ой заросла да суничником, зацвіла поленичником. Мет. 163. см. суниці.  Словник української мови Грінченка