Словник української мови в 11 томах

суплікатор

СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку.

Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями.. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. суплікатор — супліка́тор іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  2. суплікатор — СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями .. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах
  3. суплікатор — -а, ч., заст. Той, хто подає супліку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. суплікатор — Супліка́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. суплікатор — Суплікатор, -ра м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів. Св. Л. 297.  Словник української мови Грінченка