Значення в інших словниках
-
суплікатор —
супліка́тор іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
суплікатор —
СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями .. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Н. Рибак).
Словник української мови у 20 томах
-
суплікатор —
Супліка́тор, -ра; -тори, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
суплікатор —
СУПЛІКА́ТОР, а, ч., заст. Той, хто подає супліку. Дячки з гусячими перами за вухом і каламарями.. нишпорять поміж прийшлими людьми. Чолобитників та суплікаторів розшукують (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273).
Словник української мови в 11 томах
-
суплікатор —
Суплікатор, -ра м. Проситель. Не довго ректор держав у себе суплікаторів. Св. Л. 297.
Словник української мови Грінченка