супружний
СУПРУ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що подру́жній.
Вона тягла супружне ярмо, не маючи куди дітися (Фр., VI, 1951, 360);
З сином мала [бабця] довшу конференцію, звертаючи його увагу на скомплікованість [складність] теперішніх його супружних обов’язків (Хотк., II, 1966, 56).
Словник української мови (СУМ-11)