супрутній
СУПРУ́ТНІЙ, я, е, рідко. Те саме, що супроти́вний 2.
Супрутній вітер груди облягав, І важко спотикалися на ристі.. Укриті тьмою коні норовисті (Перв., І, 1958, 159);
*Образно. І гудуть вітри супрутні, Вік двадцятий — буревій, І рече мій край могутній: — Чорний ворон, я не твій! (Мал., Звенигора, 1959, 255).
Словник української мови (СУМ-11)