суслик
СУ́СЛИК, а, ч., діал.
1. Ховрах.
*У порівн. [Убийбатько:] Он, бач, Григорій Філаретович — виткнувся та й сховався, як суслик (Мик., І, 1957, 414).
2. Соска з жованої їжі.
Старий, трохи згорблений дід.. умочав сухар житнього хліба у воду, солив сіллю і смоктав його, мов мала дитина суслик (Мирний, І, 1954, 165).
Словник української мови (СУМ-11)