сухоребрий

СУХОРЕ́БРИЙ, а, е. Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий.

Сухореброго Пархома прив’язали до стовпа. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (Н.-Лев., VII, 1966, 171);

Господар був сухоребрий, з впалими щоками, порослими колючою щетиною (Панч, На калин. мості, 1965, 143);

Під’їхали сани, запряжені високими сухоребрими кіньми (Кочура, Зол. грамота, 1960, 394);

З-під руїн виліз до нас великий сухоребрий пес (Сміл., Сашко, 1954, 218).

Значення в інших словниках

1. сухоребрий — сухоре́брий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сухоребрий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. сухоребрий — СУХОРЕ́БРИЙ, а, е. Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий. Сухореброго Пархома прив'язали до стовпа. Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (І. Нечуй-Левицький); Господар був сухоребрий, з впалими щоками, порослими колючою щетиною (П.  Словник української мови у 20 томах
4. сухоребрий — -а, -е. Кістлявий, з випнутими ребрами; дуже худий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сухоребрий — КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами).  Словник синонімів української мови
6. сухоребрий — Сухоребрий, -а, -е Сухоребрый, худощавый. Як стояв я над греблею із своєю сухореброю. н. п.  Словник української мови Грінченка