сучитися

СУЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, недок., розм. Чіплятися, набридливо лізти до кого-небудь.

Василь осою в’ється коло неї, супиться у вічі, і кривить, і дражнить (Мирний, IV, 1955, 74).

Значення в інших словниках

1. сучитися — сучи́тися дієслово недоконаного виду чіплятися, набридливо лізти до кого-небудь розм.  Орфографічний словник української мови
2. сучитися — СУЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, недок., розм. Чіплятися, набридливо лізти до кого-небудь. Василь осою в'ється коло неї, сучиться у вічі, і кривить, і дражнить (Панас Мирний); Шарик знову сучиться до наших ніг і намагається лизнути Гордія в лице (Б. Антоненко-Давидович).  Словник української мови у 20 томах
3. сучитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Чіплятися, набридливо лізти до кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сучитися — ЧІПЛЯ́ТИСЯ до кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИ кого, ПРИСІ́КУВАТИСЯ розм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯ розм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ (НАСКІПА́ТИСЯ) на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯ розм., СУЧИ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. сучитися — Сучи́тися, -чу́ся, -чи́шся гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Зміев. у. Чого воно, оця невіра, сучеться? Рудч. Ск. II. 206.  Словник української мови Грінченка