суччя

СУЧЧЯ́, я, с.

1. Збірн. до сучо́к 2.

Зсередини шашіль виточув гниле суччя [у деревині] (Мирний, III, 1954, 23);

На камені гірському стоїть вона [сосна]..: викривлений стан, товсте суччя і зламаний вершок (Ю. Янов., II, 1958, 126).

2. Те саме, що хмиз.

— А побила б тебе божа сила, як мені жили позсотувало! Вже собі й суччя на ватерку не врубаю (Круш., Буденний хліб.., 1960, 169);

Як не хотілося Василькові побігти до лісу за суччям, та поки що стримувався (Турч., Зорі.., 1950, 149);

Дерева стояли мертві, чорні від сажі та кіптяви. Тільки на землі ще палало суччя, догоряла трава та окремі кущі (Збан., Крил. гонець, 1953, 19).

Значення в інших словниках

1. суччя — су́ччя́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. суччя — -я, с. 1》 Збірн. до сучок 2). 2》 Те саме, що хмиз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. суччя — СУ́ЧЧЯ, я, с. 1. Збірн. до сучо́к 2. Зсередини шашіль виточув гниле суччя [у деревині] (Панас Мирний); На камені гірському стоїть вона [сосна]..: викривлений стан, товсте суччя і зламаний вершок (Ю. Яновський). 2. Те саме, що хмиз.  Словник української мови у 20 томах
4. суччя — Су́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. суччя — Суччя, -чя с. соб. Вѣтви, сучья, сучье. Шух. І. 74, 176. З середини шашіль виточує гниле суччя. Мир. Пов. І. 127.  Словник української мови Грінченка