суччя
СУ́ЧЧЯ, я, с.
1. Збірн. до сучо́к 2.
Зсередини шашіль виточув гниле суччя [у деревині] (Панас Мирний);
На камені гірському стоїть вона [сосна]..: викривлений стан, товсте суччя і зламаний вершок (Ю. Яновський).
2. Те саме, що хмиз.
– А побила б тебе божа сила, як мені жили позсотувало! Вже собі й суччя на ватерку не врубаю (А. Крушельницький);
Як не хотілося Василькові побігти до лісу за суччям, та поки що стримувався (А. Турчинська);
Дерева стояли мертві, чорні від сажі та кіптяви. Тільки на землі ще палало суччя, догоряла трава та окремі кущі (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)