схвалення

СХВА́ЛЕННЯ, я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала.

Монолітну згуртованість багатонаціональний радянський народ демонструє своєю працею, своїм одностайним схваленням політики Комуністичної партії (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 87);

Пожвавлення серед присутніх сприйняв [Попович] як схвалення свого чергового дотепу (Головко, II, 1957, 462);

Микоша відчув батьківське схвалення (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 171).

Значення в інших словниках

1. схвалення — схва́лення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. схвалення — СХВА́ЛЕННЯ, я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. добрими, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала.  Словник української мови у 20 томах
3. схвалення — -я, с. Визнання чиїхось дій, вчинків, рішень і т. ін. вірними, правильними; позитивне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь; позитивна оцінка, похвала.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. схвалення — ПОХВАЛА́ (добрий, похвальний відгук про когось, щось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, СХВА́ЛЕННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм.; КОМПЛІМЕ́НТ (підкреслена, захоплена, іноді перебільшена), ДИФІРА́МБИ (ДИФІРА́МБ рідше), ПАНЕГІ́РИК, МАДРИГА́Л (перев. книжн., підсил.  Словник синонімів української мови