схилок
СХИ́ЛОК, лку, ч., рідко. Те саме, що схил.
Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Вовчок, VI, 1956, 310).
◊ На схи́лку літ (днів і т. ін.) — те саме, що На схи́лі літ (ві́ку, життя́) ( див. схил).
Згорьований, збідований, він [Т. Шевченко] на схилку літ ділився з майбутніми шанувальниками: «40 літ праці не принесло мені ані грошей, ані слави…» (Вітч., 1, 1970, 214);
[Ярослав:] Так, беремо ми в юності супругу, Проте її не знаємо тоді, І лиш в тривогах, втратах і біді На схилку днів пізнаємо в ній друга (Коч., ІІІ, 1956, 90);
Со́нце на схи́лку — сонце на заході.
[Зет:] Вже хутко вечір. Сонце вже на схилку (Л. Укр., І, 1951, 450);
Сонце було вже на схилку, коли до села прикушпелила [прийшла] пішки із Хорішок караульна рота (Гончар, II, 1959, 226).
Словник української мови (СУМ-11)