схованок
СХО́ВАНОК, нку, ч., рідко. Те саме, що схо́ванка¹ 2, 3.
Оглядала [мати] у схованку одяг не новий: Двох найстарших — замащені комбінезони, А найменшого, вбитого, — піджачок празниковий (Мал., Звенигора, 1959, 326);
Другої днини Остап пустивсь на розвідку. Показалося, що їхній схованок був у макітрі, але доволі було злізти на гору, як саме тут, мало не під ногами, ніс бистрі води Прут (Коцюб., І, 1955, 354).
Словник української мови (СУМ-11)