схрон
СХРОН, у, ч., розм. Те саме, що схов 2, 3.
Як раптово, як страшно перевернулося догори дном її життя! Вже три тижні сиділа жінка в лісі, в схроні (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 277);
[Намісниця:] Надійний схрон є в хаті лісника (Забашта, Пісня.., 1961, 130);
— Виходь! Здавайся! — гукав у схрон Яремчук. З ями ніхто не відповідав (Цюпа, Назустріч.., 1958, 419).
Словник української мови (СУМ-11)