сьогосвітній

СЬОГОСВІ́ТНІЙ, я, є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини: земний.

Люди ті проти місяця були неначе аж прозорі, наче білим туманом повиті, ніби на березі блукали якісь тіні не сьогосвітні (Н.-Лев., І, 1956, 54);

Я забув і сьогосвітнє, і тогосвітнєє життя: Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я (Крим., Вибр., 1965, 284).

Значення в інших словниках

1. сьогосвітній — сьогосві́тній прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. сьогосвітній — Земний; (з ч. не) потойбічний.  Словник синонімів Караванського
3. сьогосвітній — СЬОГОСВІ́ТНІЙ, я, є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини; земний. Люди ті проти місяця були неначе аж прозорі, наче білим туманом повиті, ніби на березі блукали якісь тіні не сьогосвітні (І.  Словник української мови у 20 томах
4. сьогосвітній — -я, -є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини: земний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сьогосвітній — ЗЕМНИ́Й (стос. до землі як місця життя та діяльності людини), СЬОГОСВІ́ТНІЙ розм., ПОЦЕЙБІ́ЧНИЙ поет. Він уже одрішився від усіх земних хвилювань (В. Собко); Я забув і сьогосвітнє, і тогосвітнєє життя: Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я (А.  Словник синонімів української мови
6. сьогосвітній — Сьогосвітній, -я, -є Этого міра. Дознав би втіхи й роскоші сьогосвітньої. МВ. І. 44.  Словник української мови Грінченка