сьогосвітній

ЗЕМНИ́Й (стос. до землі як місця життя та діяльності людини), СЬОГОСВІ́ТНІЙ розм., ПОЦЕЙБІ́ЧНИЙ поет. Він уже одрішився від усіх земних хвилювань (В. Собко); Я забув і сьогосвітнє, і тогосвітнєє життя: Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я (А. Кримський); Загострювався ніс восковий (Гоголя), Чорніли кола круг орбіт. — А плюшкіни і хлестакови Сквернили поцейбічний світ (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. сьогосвітній — сьогосві́тній прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. сьогосвітній — Земний; (з ч. не) потойбічний.  Словник синонімів Караванського
3. сьогосвітній — СЬОГОСВІ́ТНІЙ, я, є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини; земний. Люди ті проти місяця були неначе аж прозорі, наче білим туманом повиті, ніби на березі блукали якісь тіні не сьогосвітні (І.  Словник української мови у 20 томах
4. сьогосвітній — -я, -є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини: земний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сьогосвітній — СЬОГОСВІ́ТНІЙ, я, є, розм. Стос. до землі як місця життя та діяльності людини: земний. Люди ті проти місяця були неначе аж прозорі, наче білим туманом повиті, ніби на березі блукали якісь тіні не сьогосвітні (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. сьогосвітній — Сьогосвітній, -я, -є Этого міра. Дознав би втіхи й роскоші сьогосвітньої. МВ. І. 44.  Словник української мови Грінченка