сюрчок
СЮРЧО́К, чка́, ч. Те саме, що свисто́к.
Злітав у голубе небо густий дим з паровоза, тихо сюрчав сюрчок стрілочника (Десняк, Десну.., 1949, 386);
Переможець [клоун], гордо позираючи на глядачів, пішов з арени. Переможений вийняв з кишені міліцейський сюрчок і засюрчав (Донч., VI, 1957, 432);
Ходимо ми з Соломією попід тим дротом, як приречені. Хоч би ж харчі якось передать… Аж чую сюрчки, собачу гавкотню і крики (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 15).
Словник української мови (СУМ-11)