сідальце

СІ́ДАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до сі́дало 1.

Клітка була на диво хороша, і дверці щільно причинялися, і сідальце є, і все-все як слід (Головко, І, 1957, 130).

Значення в інших словниках

1. сідальце — сі́дальце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. сідальце — -я, с. Зменш. до сідало 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сідальце — СІ́ДАЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до сі́дало 1. Клітка була на диво хороша, і дверці щільно причинялися, і сідальце є, і все-все як слід (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах