сійнути

СІЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до сі́яти.

Мирон сумовито оглянувся і, не жаліючи, сійнув зерно у ставок, воно зашипіло на воді (Стельмах, II, 1962, 46);

*Образно. «Сійни [сонце] Промінням теплим понад ними [воїнами Ігоря], Шляхами тихими, ясними, Моє кохання поверни!» (Мал., Звенигора, 1959, 36);

*У порівн. З-за шелюгів блиснула жовтенька крапка,— це шелюгам край. І просто вниз, під гору, у долині — Обухівка, немов хтось жменею сійнув зерно золотаве в чорну ріллю (Головко, II, 1957, 83).

Значення в інших словниках

1. сійнути — сійну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сійнути — СІЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без дод. Однокр. до сі́яти. Мирон сумовито оглянувся і, не жаліючи, сійнув зерно у ставок, воно зашипіло на воді (М. Стельмах); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. сійнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до сіяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови