сільниця

СІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу.

Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Ю. Янов., Мир, 1956, 29);

Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (Укр. страви, 1957, 393).

Значення в інших словниках

1. сільниця — сільни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сільниця — СІЛЬНИ́ЦЯ, і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу. Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Ю. Яновський); Стіл для обіду накривається чистою, білою, добре випрасованою скатеркою. На стіл ставлять сільницю, перечницю та гірчичницю (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. сільниця — -і, ж. Невеличка посудина для солі, яку подають до столу.  Великий тлумачний словник сучасної мови