сірничковий
СІРНИЧКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до сірничо́к;
// Признач. для зберігання сірників.
— Це мої двері,— владно заявив Литка, сміливо зашелестів сірничковою коробкою, і маленький, рожевий промінь на мить блимнув посеред клуні (Епік, Тв., 1958, 128).
Словник української мови (СУМ-11)