сіяння
СІ́ЯННЯ, я, с. Дія за анач. сі́яти 1.
Ти ся журиш, пане брате, сіянням, оранням, Я ся журю, пане брате, першим закоханням (Коломийки, 1969, 79).
СІЯ́ННЯ, я, с., поет.
1. Дія за знач. сія́ти.
В цвітінні яблунь, у сіянні зір — Хвала життю, благословення й мир! (Нех., Сонце.., 1947, 15).
2. Те саме, що ся́йво.
Любе місяця сіяння Прожене темноту ночі (Л. Укр., IV, 1954, 111);
Тихий місяць у сіянні над яворами вже зійшов (Сос., Так ніхто.., 1960, 401).
Словник української мови (СУМ-11)