талап
ТАЛА́П, виг.
1. Звуконаслідування, що означає характерний звук під час ходіння в розтоптаному або великому взутті.
Йде хлопчик. Ноги в старих калошах. Талап, талап! (Стеф., II, 1953, 45).
2. Уживається як присудок за знач. тала́пнути.
Він його талап долонею по пиці (Сл. Гр.);
[Шнадельський:] Будемо оба пасти очима сього вовка [лихваря], а в відповідній хвилі талап на нього! (Фр., VII, 1951, 359).
Словник української мови (СУМ-11)