талина

ТАЛИНА́, и́, ж., розм. Санний шлях, на якому розтав сніг.

Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. талина — талина́ іменник жіночого роду санний шлях, на якому розтав сніг розм.  Орфографічний словник української мови
2. талина — ТАЛИНА́, и́, ж., розм. Шлях або місце, де розтав сніг. Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав (Сл. Б. Грінченка); У проваллі справді пахне талиною, – як ото кора з трухлої вільхи, а під ногами щось гуде і рипить (Григір Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
3. талина — -и, ж., розм. Санний шлях, на якому розтав сніг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. талина — Талина, -ни ж. Растаявшій санный путь. Не хоче талиною їхати, а щоб я їхав. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка