таляр

ТА́ЛЯР, а, ч. Старовинна срібна монета, що була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії та ін., а також на Україні.

У туркені у кишені Таляри, дукати (Шевч., І, 1951, 200);

Давали Надаремне сто талярів За ведмежу пишну шкуру! (Л. Укр., IV, 1954, 138);

Максим Кривоніс уніс до хати торбу з грішми і сказав: — Тут тобі, пане Трохиме, і арабські цехіни,.. биті таляри й червінці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 157).

Значення в інших словниках

1. таляр — Та́ляр, талер: — австрійська монета [24] — стара австрійська срібна монета [VI,VII] — старовинна срібна монета [55]  Словник з творів Івана Франка
2. таляр — та́ляр іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. таляр — ТА́ЛЯР, а, ч. Старовинна срібна монета, що була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії та ін., а також на Україні. У туркені у кишені Таляри, дукати (Т. Шевченко); Давали Надаремне сто талярів За ведмежу пишну шкуру!...  Словник української мови у 20 томах
4. таляр — таляр, талер велика срібна монета, що дорівнювала трьом польським золотим або 90 грошам.  Словник застарілих та маловживаних слів
5. таляр — -а, ч. Старовинна срібна монета, що була в обігу в Німеччині, Чехії, Італії тощо, а також в Україні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. таляр — Велика срібна монета масою бл. 28 г, спочатку дорівнювала вартості золотого дуката; карбована наприкінці XV ст., з XVI ст. — основний тип монети у міжнародній торгівлі; іспанський т. дав назву американському доларові.  Універсальний словник-енциклопедія
7. таляр — Та́ляр, -ра; та́ляри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)