тамтой
ТАМТО́Й, а́, е́ (о́), займ. вказ., діал. Той.
Болить мене головонька як взимі, так вліті. Нема мого парубочка, десь на тамтім світі (Коломийки, 1969, 177);
Один по цей бік ріки сидить, а другий на тамтім боці (Хотк., II, 1966, 40);
Я забула тобі в тамтому листі написати, що я передала тобі через Каменськогов всі томи Толстого, окрім «Войны и мира» (Л. Укр., V, 1956, 127);
— Тамтої зими так мене в селі всі за ті казки полюбили, ще ні одні вечорниці без мене не обійшлися (Фр., II, 1950, 348);
Все стадко [газелей].. ще стоїть, мов закаменіле, тілько одна, найбільша — видко, мати тамтих — повалена звоями вужа (Фр., VIII, 1952, 328);
— А решта? — звернувся він до товстуна. Той.. сказав: — ..Тамтой третій і чорний, як смола, то — Дмитро, гордіївський циган (Галан, Гори.., 1956, 10);
// у знач. ім. тамте́, тамто́, то́го, с. Узагальнено вказує на щось під час переліку.
— Сиплються в парламенті запитання одне за одним, і про це, і про тамто (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 66).
Словник української мови (СУМ-11)